- відчужити
- —————————————————————————————відчу́житидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
відчужити — див. відчужувати … Український тлумачний словник
відчужений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відчужити 1). || у знач. прикм. 1) Який виражає байдужість, холодність до когось. 2) Який законно відібраний у когось … Український тлумачний словник
відчуження — я, с. Дія і стан за знач. відчужити й відчужитися 1) … Український тлумачний словник
невідчужуваний — а, е, юр. Якого не можна відчужити (див. відчужувати 2)) … Український тлумачний словник
відштовхувати — відштовхнути 1) (штовхаючи, різким рухом віддаляти кого / що н.), відпихати, відіпхнути, відкидати, відкинути, відтручувати, відтрутити, відсторонювати, відсторонити 2) (неґативним ставленням до кого н. віддаляти від себе), віддаляти, віддалити,… … Словник синонімів української мови